Питання ціни в професійних чатах зазвичай тоне у «ну, у нас місто маленьке» та «мені незручно брати більше». Замість орієнтиру на колег — проста формула з чотирьох кроків: бажаний дохід, витрати практики, реальна кількість занять — і мінімальна ціна, нижче якої опускатися не можна.

Питання ціни ми з колегами зазвичай не обговорюємо — або обговорюємо ненароком. У професійних чатах хтось обов'язково запитує «а скільки ви берете?», і далі йде десять повідомлень із варіаціями «ну, у нас місто маленьке» та «мені незручно брати більше». Відповіді по суті майже ніколи немає, а частіше на такі питання просто не відповідають прямо.
Коли я почала працювати на себе, я роки ставила ціну навмання: дивилася, скільки беруть колеги, і ставила трохи менше. Логіки в цьому не було жодної. Її я знайшла тільки тоді, коли вперше сіла й порахувала, скільки моя година коштує мені самій. Тому ця стаття — про підрахунок.
Орієнтир на колег здається безпечним, але має три дірки.
Це та частина, яку ми систематично не враховуємо. Клієнт бачить тільки заняття. Ви бачите заняття плюс усе, що навколо нього:
Порахуйте свої цифри. У більшості практиків виходить, що на кожні 45 хвилин заняття припадає ще 20–40 хвилин невидимої роботи. Тобто фактично ви продаєте не годину, а півтори, а оплачується одна.
Півтори години за ціною однієї
Це не привід одразу піднімати ціну в півтора рази, а, скоріше, привід усвідомити: ваша реальна ставка за годину роботи має бути вища за ту, яку ви вказуєте в прайсі.
Формула проста, рахується за десять хвилин на аркуші.
Візьміть суму, яка закриває ваші реальні потреби, а не мінімум для виживання. Ця цифра має бути чесною перед собою.
Оренда кабінету або частина комуналки, якщо працюєте вдома. Матеріали, посібники, друк. Інтернет і техніка. Підписки на сервіси. Податки та ЄСВ, якщо ви ФОП. Навчання й супервізії, розкидані на місяць: курс за 12 000 грн раз на рік — це 1000 грн щомісяця, і його теж має покривати ваша ціна.
Дехто вважає, що ціна не повинна покривати ваше навчання. Але як вам здобувати досвід, якщо не навчатися? А з досвідом росте і ціна.
Тут більшість помиляється. Не беріть максимум, який фізично вміщується в графік. Беріть те, що реально відбувається: мінус хвороби дітей, мінус ваші відпустки, мінус свята, мінус віконця, які не заповнилися. Якщо ви плануєте 80 занять на місяць, фактично проводиться 60–65. Рахуйте по факту, інакше вся арифметика розсиплеться.
(бажаний дохід + витрати практики) ÷ реальна кількість занять = мінімальна ціна заняття
Це підлога, а не кінцева ціна
Ця цифра — не ваша кінцева ціна. Це підлога, нижче якої опускатися не можна, бо тоді ви просто доплачуєте за право працювати.
Приклад підрахунку (приблизний). Бажаний дохід — 30 000 грн. Витрати практики: оренда 4000, матеріали 1000, підписки 500, податки й ЄСВ 2500, навчання 1000. Разом — 9000. Реальна кількість занять — 60 на місяць.
(30 000 + 9000) ÷ 60 = 650 грн за заняття.
Якщо зараз ви берете 400, то при вашому завантаженні бажаного доходу не буде ніколи. Мінімальна ціна закриває витрати. Далі йдуть речі, які пояснюють, чому дві людини з однаковими витратами беруть по-різному.
Найстрашніша частина. Скажу як є: частина клієнтів піде. Зазвичай це 10–20 відсотків, і зазвичай це ті, з ким і так було найважче. Кілька речей, які роблять підняття ціни спокійнішим.
Арифметика проти страху
Якщо у вас 20 клієнтів по 500 грн і ви піднімаєте до 650, то навіть після відходу чотирьох людей ви заробляєте більше, ніж раніше: 16 × 650 = 10 400 проти 20 × 500 = 10 000. І при цьому працюєте на чотири заняття менше.
Абонемент вигідний обом сторонам, але тільки за умови, що умови прописані. Клієнт отримує трохи нижчу ціну за заняття і фіксований час у вашому графіку. Ви отримуєте передбачуваний дохід і менше нагадувань про оплату.
Кілька правил, які варто закласти одразу.
Соціальні знижки — окрема історія. Ви маєте право працювати з кимось за нижчою ціною чи безкоштовно, якщо це ваше свідоме рішення. Погано, коли знижка виникає не з рішення, а з незручності відмовити.
Коли я перевела свою практику у Вузол і побачила реальну картину з реальними надходженнями, з'ясувалося, що за місяць я недорахувала близько трьох занять. Хтось перенісся й забув доплатити, десь я сама не відстежила, що абонемент закінчився, а десь просто соромно було нагадати вдруге.
Три заняття на місяць — це тридцять шість занять на рік. При ціні 600 грн виходить понад 20 000 грн, які я не отримала не тому, що мало працювала, а тому, що вела облік у голові й на папері.
Саме тому у Вузлі облік оплат і абонементів працює окремо від розкладу: видно, у кого скільки занять залишилося, хто оплатив, а хто ні, і бот сам нагадує батькам про оплату та заняття. Тобто нагадує вже не логопед. Це прибирає ту саму розмову, яку більшість із нас відкладає до останнього, а разом із нею — і втрати, яких ви навіть не бачите, поки не почнете рахувати.
Ціна береться не з ринку, а з ваших витрат, вашого реального завантаження і доходу, який ви хочете мати.
Порахуйте свою мінімальну ціну за формулою вище. Порівняйте з тим, що берете зараз. Якщо різниця вас неприємно здивувала — це привід для перегляду. І перевірте, скільки ви недоотримали за останній місяць через незакритий облік. У більшості практиків саме там ховається сума, більша за будь-яке підняття ціни.
Якщо ви лише плануєте вихід у приватну практику, спершу пройдіть по кроках наш чек-лист: Як логопеду відкрити приватну практику. А якщо графік ще порожній і піднімати ціну нема кому — почніть із статті де взяти перших клієнтів без бюджету на рекламу.
З повагою, Аліна — дипломований логопед, співзасновниця сервісу Вузол.